Благословенна та
ясна година,
Коли дитя читає «Кобзаря»,
Зір молодий прозориться, як
днина,
Злітає дух над бескиди й
моря:
Так з полум’я сльози, що не згоря,
Поволі починається людина.
Можна
стверджувати, що
березень для кожного пересічного українця певною мірою є, так
би мовити, місяцем знаковим і значущим.
Адже саме в березні ми щороку відзначаємо традиційні Шевченківські дні, бо в цьому першому весняному місяці,
можна сказати, історично закумулювалася доля нашого славетного Кобзаря – замкнулося
коло його життя: дев'ятого березня Тарас Григорович Шевченко прийшов у цей
світ, десятого – пішов од нас у вічність.

Сьомого березня,
в приміщенні бібліотеки, відбулися літературні
читання «Вінок Кобзареві», де учні 4 класу зачитували вірші: «Заповіт»,
«Мені тринадцятий минало…», «Тече вода з-під явора», «Садок вишневий коло
хати», «За сонцем хмаронька пливе» та інші.
Юні друзі, дорожіть Шевченком! Не маю сумніву, що згодом,
відкривши томик «Кобзаря», ви вживетеся в багатющий світ його образів, сягнете
в розпечені надра почуттів, зрозумієте, що вірші ці написала людина, яка
воістину вистраждала свої відкриття і по крутизнах життя піднеслась до вершин
мудрості, на верхогір’я людського духу.
Немає коментарів:
Дописати коментар