пʼятниця, 20 лютого 2015 р.

Герої не вмирають...



    Бібліотекарі Нехворощанської СБФ Балабан Т. М. та Жорняк Є. М. разом із Нехворощанським СБК провели для учнів 9-11 класів годину – реквієм «Герої не вмирають…».
   Захід розпочався тужливою піснею "Гей, пливе кача по тисині", яка стала символом Небесної сотні. Прозвучала розповідь про історію цієї революції: з чого все почалося і якими жахливими подіями закінчилося на даний час. Згадали  загиблих на Майдані. Чимало поранених сьогодні знаходяться у критичному стані в лікарнях Києва. І досі не впізнані тіла поранених протестувальників, які живцем згоріли в спаленому під час штурму «Беркуту» Будинку профспілок. Загиблих героїв вшанували хвилиною мовчання. Загиблі хлопці своїми життями спокутували цю вину за всіх! Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди. Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!


А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав.
І з кров’ю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий.
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...
   Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.
Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події сьогодення не могли залишити байдужими наших присутніх у залі, де  відбулося віче-реквієм, присвячене пам’яті героїв Небесної сотні.
Гасне світло. І зі сцени лунають чуттєві рядки “Героям Небесної Сотні”:
Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…
   Після цих слів залу оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг героїв Небесної сотні.
Світла пам’ять тим, хто зробив нашу країну іншою. Їх вчинки не будуть забуті ніколи. Країна змінилася. Настала нова історична віха. Це віха, що направляє Україну в цивілізаційне русло. У нову історію.
   Час... У кожного із нас із ним свої рахунки, а у України – особливі: більше 350-ти років боротьби за Незалежність! І ось  XXI ст. Вибух непокори і гідності проти тих, хто ціною брехні і хворих амбіцій хотів повернути Україну назад в рабство. Та воля людей і прагнення до цивілізованого людського життя перемагає. Пророчі слова Т.Г.Шевченка підняли тих, хто ціною власного життя залишиться в пам’яті українського народу як герої «Небесної сотні».
Завдяки заходу пам’яті героїв майдану «Небесна сотня» присутні не лише зрозуміли, хто такі патріоти, а душею відчули біль матерів, що втратили своїх дітей, котрі в пам’яті нащадків житимуть вічно бо:
До слова слово, наче вишиванку,
В народну пам'ять золоті стьожки.
І кожне покоління на світанку
По них життя рівнятиме стежки.








Немає коментарів:

Дописати коментар