Чорнобильська катастрофа...

                             Чорнобильська катастрофа та її наслідки для У країни

Героям чорнобиля

Квітневою ніччю буяли сади.

Народ тихо спав, не  чекавши  біди.

Лиш служба пожежна ніколи не спить,

На варті безпеки людської стоїть.

В ту ніч Бог, диявол, чи фактор людський

Зробили помилку, розбурхали біль.

І полум’я синє, здіймаючи пил,

Серпанком небесним здійнялось над ним.

Четвертим реактором, хто знав тоді,

Що той "мирний атом" наробить біди.

І не уявити, в масштабах яких

Могла та біда нас поглинути всіх,

Якби не той подвиг, де долі свої

Пожежні Чорнобиля нам віддали.

Коли тисячі різномовних людей

Себе не жаліли заради дітей

Над блоком згорілим, над "Прірвою вогню"

Звели саркофаг, поховали біду.

Так встанемо ж люди, вклонімося ми

Героям і жертвам тієї "війни".

Майор внутрішньої служби Г.Курячий.

Ще довго пам’яттю болітиме війна...

        Скоро сімдесят років, як скінчилася Велика війна. Тоді стояла квітуча весна. На вулицях обіймалися незнайомі люди, біля радіоприймачів вистроювалися черги: послухати радісні новини. Тієї весни наш народ почав з ентузіазмом відбудовувати руїну в країні: ворога прогнали, потрібно навести лад в домі.

         Ми знаємо, що війни насправді ведуться за чиїсь політичні інтереси або через економічні зазіхання. Але Вітчизняна війна є Великою, тому що великим був народний подвиг. Люди воювали насправді не за Сталіна, не за політичні цінності, а за свій дім, вишневий садок біля нього. І за свою родину. Закономірно, що перемогли ті, хто воював за людські цінності. А ті, хто прийшов загарбати, потерпіли поразку.

      

Шкідливі звички - шлях у безодню

  

  Звичка є важливим аспектом життя людини, стосовно здоров’я людини, її способу життя, звички можуть бути корисними  і шкідливими. Корисні звички підвищують працездатність, сприяють фізичному і психічному розвитку особи, зумовлюють її активне довголіття.

     Чим раніше вони сформувалися, тим міцніше її здоров’я, тим легше їй уникнути шкідливих звичок.

      Шкідливі звички, навпаки, руйнують її волю і здоров’я, знижують працездатність, скорочують тривалість життя. Шкідливі звички з’являються у різному віці. Чим раніш вони утворюються, тим згубніше діють і тим складніше їх позбутися. Як дослідили вчені тютюновий дим містить нікотин, окис вуглецю, сірчану та інші кислоти сполуки свинцю, радіоактивний полоній, тютюновий дьоготь, аміак, солярні масла, етиловий спирт тощо.

      У бібліотеці діє тематична поличка «Шкідливі звички – шлях у безодню», де можна ознайомитися з представленими книгами та зібраними матеріалами відповідної теми. Адже здоров’я людини – найважливіше з того, чим  наділила  нас природа.

Нова книга у бібліотеці

    Рубен Гальєго. Біле по чорному

     Усі ми родом з дитинства. Дитинство може бути світлим і щасливим, а може – страшним і жорстоким. Рубен Гонсалес Гальєго – іспанець, народжений у СРСР, паралізований від народження, - усе своє дитинство провів у радянських дитбудинках для інвалідів. Онук колишнього генсека Комуністичної партії Іспанії, який народився з діагнозом ДЦП, перші роки свого життя провів у кремлівській клініці разом з мамою, юною студенткою МДУ.  Якось їй було сказано, що дитина померла. Хлопчик потрапив у лещата радянської соціально-забезпечувальної системи, дивом вижив у неймовірних умовах. Через роки поневірянь по дитбудинках Рубен потрапив за кордон, де знайшов свою матір. Його особисте життя склалося: він став чоловіком і батьком. Крім того він став письменником. Своє дитинство він змалював у романі «Біле по чорному». Цю книгу, написану одним пальцем, не можна читати без сліз, але й не прочитати її не можна. Автор навчає нас любити людей, не бути байдужими, повертає до вічних цінностей. У книзі багато сумного, але й багато світла, надії, вдячності. Після всього пережитого він не став злим, заздрісним, не скаржиться на життя. Газета «Мундо» написала про нього: «Його 45 кілограмів – це 45 кілограмів оптимізму». Цей роман перекладався не з іспанської, а з російської мови. У 2003 році за свій роман Гальєго став лауреатом російської літературної премії «Букер» за кращий роман російською мовою.

Радимо прочитати

              Павло Сліпченко

      Вперше  він  заговорив  до  читачів  друкованим  словом  у  1977  році,  коли  видав  у  Морисвілі, Пенсильванія,   де  він  живе,  збірку  прозових  творів  «Сонцеслава»,  у  1983  році  окремою книжкою  вийшла  «Циганка  Мавра»,  поетичний  переспів  повісті  Ольги  Кобилянської  «У  неділю рано  зілля  копала».  А  ще  через  рік  автор  порадував  нас  «Біблією  полтавчанина»,  куди  увійшли поетичні  твори,  поеми,  а  також  гумор  та  сатира.

      Напевне  знайдеться  багато  читачів,  які   вперше  відкриють  для  себе  ім’я  Павла  Сліпченка. Особливо  цікавий  він  буде  для  нехворощан,  адже  батьки  його - корінні  нехворощами:  Влас Сліпченко   та  Пріська  Свинаренко.   Багато  років  сім’я  проживала  в  Уфимській  губернії,  а  на початку  другої  світової  війни  повернулися  у  своє  рідне  село.  Події  1932 – 1933  років  внесли  корективи  в  долі  українців.  Не  минули  вони  і  Павла  Сліпченка.  Саме  про  ці  поневіряння  і  своє подальше  життя  розповідає  він  у  своєму  творі  «Сонцеслава».  А  ще  він  згадує  про  свої  шукання свого  місця  у  літературі,  про  проблеми,  з  якими  зустрічався  при  друкові  своїх  книг  і  так  далі. 

         Радимо   прочитати  ці  книги.  Хочеться  висловити  подяку  Олександру  Зінченку,  який  допоміг придбати ці  книги  для  Нехворощанської   бібліотеки.   

               

Історія Нехворощанської сільської бібліотеки

   Нехвороща – село у Новосанжарському районі Полтавської області, розташоване на правому березі річки Оріль, притоки Дніпра.  У центрі села  знаходиться  сільський Будинок культури у приміщенні якого розташована і сільська бібліотека.

    Бібліотека має свою цікаву історію. А бере початок вона з 20-х років двадцятого століття. У колишньому поміщицькому приміщенні, де зараз знаходиться Нехворощанська сільська рада, була організована сільською молоддю хата – читальня. Ремонт було зроблено силами односельців. Люди почали зносити книги і газети, проводилися сільські збори, зрідка самодіяльними акторами готувалися вистави. Роботу свою хата – читальня припинила у 1932 році під час Великого Голодомору 1932 – 1933 років. І лише у 1947 році у Нехворощі, районному центрі, було відкрито бібліотеку, книги до якої зносили жителі району. Однією з перших книг був «Кобзар» Т.Г. Шевченка, якого принесла Гайдай Антоніна Гаврилівна,  у майбутньому вона працювала багато років бібліотекарем читального залу. Першим бібліотекарем була Орищенко М.Т.

      Після того, як було ліквідовано район у Нехворощі,  бібліотека стало сільською, а керувала нею Дьоміна Галина Степанівна, після виходу на пенсію цю роботу продовжила Бутенко Валентина Іллівна.    

       Зараз у бібліотеці працює абонемент, читальний зал та дитяча бібліотека. Нехворощанська сільська бібліотека тісно співпрацює з Нехворощанським сільським Будинком культури.