Палає свіча… Хай палає.
Поєднає нас вона в цей час.
Хай сьогодні спогади лунають.
Пам'ять чиста, світла і велична
Пісня й слово хай єднає нас.
Осінь 1932 року стала для
українського народу межею неймовірно жорстокого повсякдення: кому до рятівного житнього
хлібу урожаю 1933-го року, кому до миті останнього подиху. Той трагічний час не
викорінив остаточно у людей моральних основ. Знаходились і голови колгоспів,
які з небезпекою для себе забезпечували громадське харчування, і совісні люди,
які були змушені ставати «активістами», і просто односельчани, які гуртом
допомагали наскільки було сил ближньому.