пʼятницю, 14 грудня 2018 р.

Гірчить Чорнобиль крізь роки гірчить



                                                                                          Чорнобиль - скільки в цьому слові горя.
                                                                                          Страждань та виплаканих сліз.

      До Дня вшанування учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС для масового користувача з метою виховувати любов  до своєї Батьківщини - України, почуття глибокої поваги до людей, якою ціною власного життя і здоров'я захищали Україну від наслідків на ЧАЕС, у бібліотеці була підготовлена книжкова відставка "Гірчить Чорнобиль крізь роки гірчить" з фото-стендом наших земляків - учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та проведена бесіда-спомин.

середу, 12 грудня 2018 р.

Знай свої права



 



      Під таким гаслом у межах проведення Всеукраїнського тижня права  12 грудня відбулася зустріч працівника сільської бібліотеки Балабан Тетяни та спеціаліста 2-ї категорії з юридичних питань Альони Боровко з учнями 10 класу у Нехворощанській ЗОШ I-III ступенів.
   Під час правової години дітей було ознайомлено з основними полженнями Конвенції ООН про права дитини, з видами відповідальності та віку, з якого вона настає, а також з контактами гарячих та довідкових телефонних ліній у випадку вирішення питання при відновленні порушених прав.

понеділок, 26 листопада 2018 р.

Пам'яті - пекучий біль

                                                                                                                 









                                                                                                                   Пекельні цифри та слова
                                                                                                                  У серці б'ють неначе молот,
                                                                                                                  Немов прокляття ожива
                                                                                                                  Рік 33-й...
                                                                                                                  Голод...Голод...
   Цієї дати за участю працівників бібліотеки, Будинку Культури та учнів 10 класу  підтримали акцію "Запали свічку" в пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років, виголосили спільну молитву за упокій душ померлих в часи голоду та просили у Богу переможного миру та благополуччя Україні.Юні читачі та дорослі відвідувачі мали можливість ознайомитись з тематичною літературою з добірки книг на виставці "Пам'яті - пекучий біль".



пʼятницю, 9 листопада 2018 р.

День української писемності та мови

   
    9 листопада вшановують Всеукраїнський день праівників та аматорів народного мистецтва, а також День української писемності та мови!
  То ж прийміть вітання, шановні майстри мистецтва, творчості та слова, у цей погожий осінньо-святковий день!
 Нехай ВАШІ наступні дні будуть сповнені натхненням,успіхами та здобутками на рокві нашої української нації та держави!

понеділок, 15 жовтня 2018 р.

З Україною в серці



 

     Дорогі наші захисники! 14 жовтня, в день Покрови Пресвятої Богородиці, Україна відзначає День захисника України та вшановує День українського козацтва!Сьогодні у читальному залі бібліотеки, де розташована виставка, приурочена видатним діячам доби Козацтва та нашому сьогоденню - героям АТО, відбулася зустріч учнів та молоді із нашим односельчаниномІваном Журавлем, який брав участь в АТО та боронив нашу країну! Низький уклін Вам, дорогі захисники!!! Бажаємо родиного тепла, щастя, здоров'я,  любові та мирного над головою!!!



понеділок, 24 вересня 2018 р.

Село моє- частинка мого серця

       




   Під такою назвою 24 вересня біля Будинку Культури  святкували 345 років з Дня утворення села Нехвороща.







   Бібліотекар Балабан  Т.М.  підготувала  та ознайомила присутніх на святові з цікавим матеріалами  історії села та його розвиток. По закінченні виступу побажала односельчанам
 збагачувати наші здобутки, розвивати Богом дані таланти, підтримувати нашу молодь заради щасливого майбутнього нашого Краю.

понеділок, 27 серпня 2018 р.

У нас єдина мати - Україна

                                                                                     







                     
                                                                                                 Буває часом сліпну від краси.
                                                                                                Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
                                                                                                оці степи, це небо, ці ліси,
                                                                                                усе так гарно, чисто, незрадливо,
                                                                                                усе як є - дорога явори,
                                                                                                усе моє, все зветься - Україна.
                                                                                                Така краса, висока і нетлінна,
                                                                                                що хоч спинись і з Богом говори
                                                                                                                 Ліна Костенко
      Історія України - це шлях до Незалежності, шлях, на якому кожна подія - це крок до мрії. Одним із найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині - герб, прапор, гімн.
      Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами буття. Серце кожного українця завмирає  при підйомі національного прапора. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. А на сьогодні незалежність України - то велична історія, її минуле, яке овіяне славою,        здобуте кров'ю і потом наших дідів.
       23 серпня 2018 року у с.Нехвороща біля сільського Будинку Культури  були проведені святкові заходи з нагоди цих визначних дат - Дня державного прапора  та Дня незалежності У
країни. З метою підвищення духу патріотизму та культурно - історичної обізнанності населення, особливо молоді, наша бібліотека підготувала книжкову виставку "У нас єдина мати - Україна" та вшанували героїв АТО виставкою - фото молодих побратимів - односельчан, які захищали цілісність держави, "З Україною в серці"

четвер, 26 липня 2018 р.

За драматургією родини Тобілевичів - майбутнє України!

           У с.Нехвороща в останню неділю липня відбудуться святкові заходи за участю сімейних та родинних колективів “Заспівай українська родино!”  У нашій бібліотеці з цієї нагоди було проведено літературну годину, під час якої було розкрито вагомий внесок родини Тобілевичів у розвиток українського театру.

     Тобілевичі —  це український старовинний шляхетський рід литовсько- білоруського та польського походження.  Представники родини Тобілевичів зробили значний особистий внесок у відродження національної ідентичності нашого народу і культурно-мистецького розвитку національного українського реалістичного професійного театру.

Іван Карпович Тобілевич (літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий) народився 17вересня 1845 р. в селі Арсенівці поблизу Єлисаветграда (нині село Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області) у родині управителя поміщицького маєтку.
Мати, Євдокія Зіновіївна Садовська, була щедро обдарованою від природи, прекрасно співала, знала напам’ять драму І. Котляревського «Наталка Полтавка». Вона заклала в душу дітей любов до свого народу, до його художньої творчості до мистецьких і поетичних скарбів народу.
Батько, Карпо Адамович, мав сильний і красивий голос, до того ж був цікавим оповідачем-гумористом. Отим умінням артистично розповідати  він наділив і своїх синів – Івана, Миколу й Панаса.
Серед шести дітей Тобілевичів Іван був найстарший. Згодом четверо з них стали активними діячами театру корифеїв. Іван на честь батька прибрав собі псевдонім Карпенко-Карий, Микола в пам'ять материного роду підписувався прізвищем Садовський, Панас утворив свій  псевдонім від назви місцевої річки Саксагані. Дочка Марія, на сцені Садовська-Барілотті, стала однією з найкращих артисток свого часу. Ще двоє братів, які, хоча в історію мистецтва не ввійшли, теж мали хист: Петро – акторський, навіть грав деякі жіночі ролі, а Михайло був гарним суфлером.

Початкову освіту Іван отримав у дяка, а восени 1855 р. одинадцятирічного хлопчину батьки віддали навчатися до Бобринецького повітового училища, яке він закінчив на «відмінно». Проте, через матеріальну скруту батьків 14-річний підліток мусив стати до роботи. Починав з писарської посади в канцелярії містечка Мала Виска,  потім - у Бобринецькій ратуші. Завдяки сумлінності й дисциплінованості наприкінці 1864 р. його було прийнято на державну службу до повітового суду канцелярським служителем третього розряду.
Незважаючи на рутинне чиновницьке життя, Іван Тобілевич багато читав, займався самоосвітою. Саме у цей час Іван Карпович по-справжньому захопився театром. Коли в Бобринці утворився аматорський драматичний гурток, він став одним із найактивніших його учасників. Захоплення сценою було настільки сильним, що хлопчина ходив пішки за півсотні кілометрів до Єлисаветграда, щоб подивитися «Наталку Полтавку» у виконанні місцевих акторів.
Коли в 1865 р. повітовим містом визнали Єлисаветград, Карпо Тобілевич переїхав сюди жити разом зі старшим сином. Працюючи секретарем міської поліції, Іван був єдиним, хто приязно ставився до всіх людей, незалежно від їх стану, і не брав хабарів. Перед його очима проходив ряд арештантів, серед яких було чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше вони стали героями його п’єс. Чиновницька посада давала Іванові Тобілевичу засоби для прожиття, а духовне задоволення він діставав від театру, який був сенсом його існування.
У 1869 р. разом з учителями реальної школи Іван засновує новий драматичний гурток, захоплено, з цілковитою самовіддачею ставить п’єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, О. Пушкіна, М. Гоголя.  Завдяки цим постановкам Тобілевич зажив слави популярного актора й організатора театральної справи.
У помешканні родини Тобілевичів щосуботи на літературні вечори збиралась молодь, читалися твори Пушкіна, Некрасова, Чернишевського, Герцена та інших революційних письменників.
Фрагмент виставки у літературно-меморіальному музеї
І. Карпенка-Карого на х. Надія

Спочатку були аматорські вистави, організовані за приводом і з ініціативи Марка Кропивницького. До артистів того колективу належали чиновники, працівники різних установ міста, учителі, учні різних шкіл, юристи. Весь цей гурт був об’єднаний однією спільною метою, одним бажанням служити рідному ділу, справі освіти темного, змученого неволею українського народу.

Однією з перших вистав була п’єса «Назар Стодоля» Т. Шевченка, в якій  1875 року Іван Тобілевич грав Назара, а його дружина – Галю.
Одружився Іван Карпович з дворянкою Надією Тарковською 1869 р. Молодих людей поєднала любов до театру. Закохані домоглися, щоб батько нареченої, поміщик, дав згоду на її одруження з нареченим із нижчого соціального стану.
У 1868–1883 рр. Іван Тобілевич активно включається в громадсько-політичну і театральну діяльність в Єлисаветграді. Очолює нелегальний політичний гурток місцевої передової інтелігенції. Допомагає учасникам революційного руху.                 
У 1883 р. за зв'язок з українськими революційними гуртками Іван Карпович Тобілевич особистим розпорядженням міністра внутрішніх справ був оголошений неблагонадійною людиною і звільнений зі служби за діяльність, що «підриває державні устої». Пізніше І.Франко влучно скаже, що царський уряд утратив тоді поліційного пристава Івана Тобілевича, а Україна придбала драматурга  І. Карпенка-Карого.

Фрагмент виставки у літературно-меморіальному музеї
І. Карпенка-Карого на х. Надія
Фанатичне захоплення братів Тобілевичів театром категорично не поділяв їхній батько, який мріяв бачити синів офіцерами чи священиками. Проте троє талановитих братів прекрасно усвідомлювали, яку місію мають виконати: збудувати підмурівок професійного українського театру. Слава театру корифеїв росла з кожним днем. Драми Карпенка-Карого ставали національним здобутком.

Помер Іван Карпенко–Карий 2 вересня 1907 року, а його тіло поховали, згідно із заповітом, поряд з могилою батька в селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія. У 1969 р. на хуторі Надія відкрито літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого.

Літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого
на хуторі Надія
І. Франко на смерть Карпенка-Карого відізвався так: «Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література…».
Корифей сцени та драматургії І. Карпенко-Карий спочив під плитою, на якій викарбувано таку варіацію за шевченківськими мотивами: «Люди вмирають – ідеї вічні. Серце твоє, налите правдою і любов’ю до рідного темного люду, полягло між ним, і дух величний твій витатиме над ним вовіки. Коли ж незрячі тепер і прозріють, тебе в сім’ї вольній, новій спом’януть».
Біографія Івана Карпенка-Карого дає ще один доказ, що справжній талант вміє вибирати собі дорогу, торує шлях до свого розвитку і тією великою силою, що таїться в ньому, нищить всі ті перепони, які кидає йому під ного мачуха-доля (Симон Петлюра).
Величезний внесок у розвиток театру та театрального мистецтва в Україні  у буремний період ХІХ століття належить величній родині Тобілевичів.
Кожен з Тобілевичів своєю творчою діяльністю написав не одну славнозвісну сторінку в історії українського театру. Вони  збагатили скарбницю культурних надбань нашого народу.
Тобілевичі  пристрасно боролись за глибоку народність та реалізм у театральному мистецтві. Вони були майстрами української сцени та відіграли не одну значну роль у розвитку передового театру в Україні.
Картина вишита сріблястими нитками на чорному полотні із зображенням родинного дерева,
яка знаходиться у літературно-меморіальному музеї Івана Карпенка-Карого  на хуторі Надія

понеділок, 2 липня 2018 р.

Живи і міцній, українська державо!

       28 червня-День Конституції України, одне з найважливіших свят держави, адже Конституція є основним законом України! Ухвалення Конституції стало найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
     І лише прагнучи досягнення світового рівня та належно тримаючи щабель у забезпеченні прав і свобод людини наша держава, вільна і незалежна Україна зможе набути розквіту. Саме цій даті на святкуванні біля Будинку Культури була підготовлена книжкова виставка "Живи і міцній, українська державо" та проведена інформаційна година .

понеділок, 4 червня 2018 р.

Обробляй вчасно – вродить рясно


Виставка-порада
     Ось і  настало  довгождане  літо.  Пора  тепла,  сонця,  канікул,  відпусток.  А  ще  пора  дозрівання  ягід, фруктів, овочів.  І  чим  більше  заковує  людина  землю  в  асфальт,  і  бетон,  тим  частіше  тягне  її  до  природи і землі.  До  тієї  яка  весною   дихає  як  жива,  до  тієї  чия  зелень  заспокоює  втомлені  очі  і   нерви,  до  тієї,  що восени  обдаровує  врожаєм.
     Садівництво,  огородництво,  квітникарство – древні  заняття  людей.  Сільськогосподарська  праця  легкою  ніколи  не  була.  І  тим,  хто  вирішив  присвятити  себе  цій  справі  бібліотека  для  дорослих  розмістила  виставку-пораду «Обробляй  вчасно – вродить  рясно».  У  книгах  та журналах різностороння  інформація.  Читачі  знайдуть безліч  корисних  порад  по  обробці  грунту,  внесенню  добрив,  боротьбі  з  бур’янами,  як  правильно  зберегти  вирощений врожай,  як  підготувати  насіння  до посіву,  як  правильно  виростити  найвідоміші  і  популярні  культури  .
     
  Бажаємо  Вам  гарного  врожаю,  багатого  вітамінного  столу.  Хай  наші  книги  та періодичні видання  стануть  вашими  надійними  помічниками  і  порадниками.

четвер, 17 травня 2018 р.

День вишиванки










    Свято —  День вишиванки хоч і не так давно започатковане, але досягло протягом останніх років особливої уваги і розквіту. Вишиванка – це не просто одяг, це оберіг нації.
  Ми вбираємось в вишиванки не тільки для краси а ще й для того, щоб зберегти наш рід.
  А головне показати всьому світу, що є така країна – Україна, яка має свою національну культуру, звичаї, традиції, історію. У зв’язку з цим, проводяться відповідні заходи, оформляються книжкові виставки, виставки- експонати.
  Не байдуже ставлення бібліотек до розвитку традиційного українського мистецтва є важливою складовою виховання сучасних і прийдешніх поколінь.

понеділок, 14 травня 2018 р.

Останній гетьман України



  Нам шкода, Ваша Світлосте, не жити в ту епоху,
Щоб стати поруч з вами та йти за вас у бій!
Донині порох сіє, та знов гармати стогнуть,
Бажає серце, бажає, гетьман мій!
                                                                               (А.Вальянос)
 
Павло Скоропадський – останній гетьман України .  Від часів Гетьманства 1918 року державність українська стала фактом, з яким світ вже рахувався і буде рахуватись. Тепер тільки від нас самих, українців буде залежать докази. що факт цей здатний до життя.
  Нова книжка відомого історика В.Савченка присвячена Павлу Скоропадському, останньому гетьману України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи Громадянської війни. Оцінювати гетьмана Скорпадського можна і як « лиходія» і як»праведника», але своєю неоднозначністю він і цікавий. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка.при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.


вівторок, 8 травня 2018 р.

Подвиг безсмертний - пам'ять нетлінна!



                                                                       Спасибі, солдати, за подвиг століть,
                                                                     Якому нема і небуде ціни,
                                                                     За право і щастя родитись і жить,
                                                                     І сіяти жито на митні лани...
                                                                                                    Б.Олійник
                                                                   

                                                                   


     Пам'ять - це наша совість, біль, наша гордість. Пам'ті наших дідів, батьків, пам'яті вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам'яті тих, хто поліг смертю хоробрих, пам'яті всіх, чиї серця обпалила Друга світова війна присвячується...

пʼятницю, 27 квітня 2018 р.

Полум'яна пісня талановитого поета Бориса Олійника не вмре і не загине!


                  "Я тим уже боржник, що українець зроду"



Минув рік відтоді, як нестало відомого українського поета, академіка, голови правління Українського фонду культури, Героя України, почесного  громадянина Новосанжарщини Бориса Ілліча Олійника. Його творчість увійшла до золотого фонду української поезії, а багато пісень написані, його вірші, стали воістинно народними.



Життя продовжується і полум'яна пісня дорогого, мудрого і талановитого поета не вмре і не загине - ми завжди будемо вшановувати  світлу пам'ять Великої Людини - Бориса Ілліча Олійника. Його багатство душі незрівнянне. Ще довго Україна не матиме другого Олійника. Хай рідна земля буде йому пухом! Вічна слава і пам'ять йому у наших серцях!

четвер, 26 квітня 2018 р.

Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить



«…Третій Ангел просурмив і впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім’я цієї зірки – полинь.І третина вод стала полином. І багато  людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали…»
   



26 квітня – є днем пам*яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму учасників ,які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .  Саме в цей день  в Будинку культури на чолі заступника сільської ради О.П.Лимаря , в.о. старост Нехворощанської територіальної громади , бібліотечних та клубних працівників,  відбулась чергова робоча нарада, в кінці якої присутні мали змогу переглянути документальний фільм «Чорнобиль – наш вічний спомин , та вічний біль», увіковічили всіх померлих хвилиною мовчання. Про наслідки Чорнобильської катастрофи, її вплив на довкілля, здоров*я людей та господарську діяльність розповідають матеріали представленні на тематичній виставці «Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить» та стенд із фотографіями «Наші земляки – ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС».











Захід підготувала завідуюча бібліотекою Балабан Т.М.

пʼятницю, 20 квітня 2018 р.

Всеукраїнська акція "Чисте довкілля"

 
  З приходом весни та тепла посилюється бажання жити у чистому та охайному селі, яке потребує нашого піклування.
   Колектив нашої бібліотеки також долучився до цьогорічної  акції "Чисте довкілля". Було прибрано прилеглі території парку, клумбу , яка кожну весну радує односельчан своїм цвітінням і разом з працівниками Будинку культури  та апарату сільскої ради продовжили фарбувати паркан у центрі села.


понеділок, 2 квітня 2018 р.

Собори душ своїх бережіть, друзі!


   Олесь Гончар… Цього року ми святкуємо 100-річчя з дня народження великого українського письменника і гуманіста. Які б зміни довкруги не відбувалися, Олесь Гончар не сходить з його прижиттєвої висоти. Він народився і жив в Радянському Союзі, але його постать на тлі тієї епохи постає як феномен в українському вимірі. Щира, незрадлива любов письменника  до України, уселяє віру в майбутнє нашого народу. Як світло незгасної зорі, з нами його твори, публіцистичні виступи, щоденники.

пʼятницю, 9 березня 2018 р.

Великий син великого народу!


     


   Березень в Україні часто називають
Шевченковим. І це не випадково : щороку
навесні Великий Кобзар приходить до нас і
щороку новим, неповторним. Тарас Григорович
Шевченко – велика і невмируща слава українського народу.
 У його особі український народ ніби об’єднав
 найкращі сили й обрав співцем своєї 
історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень.
 Cаме в ці дні на абонементі нашої бібліотеки для відвідувачів з метою показати значимість постаті Кобзаря; виховувати повагу і шану до велета України- Т. Г. Шевченка були проведені бесіди біля постійнодіючої виставки «Великий син великого народу».
     Шануючи  Кобзаря як символ українства, вклоняємось йому за те, що він – єдиний поет-художник в усій світовій культурі, який врятував націю від виродження в умовах колонізації російською імперією. Сьогоднішня Україна, без перебільшення, постала завдяки шевченківському незламному духу, його думкам і українському слову.

понеділок, 5 березня 2018 р.

Зі святом 8 - ме березня!






     Цей святковий день - 8 березня, цілком присвячений найпрекраснішій половині нашого суспільства. Його популярність наростає і зміцнюється вже більше ста років. Історія появи міжнародного жіночого дня проста і зрозуміла - це була спроба відновити спотворену століттями справедливість по відношенню до жіночої статі, яка на стільки вкоренилася в суспільстві, що бути жінкою, ще якихось 100-150 років тому означало тільки одне - безправ’я і всецілий, навіть гнітючий послух. На сьогоднішній день цивілізоване суспільство офіційно закріпило і вирівняло права жінок, на стільки, на скільки це здалося можливим і доцільним.
  У День нашої, самої прекрасної половини населення, ми приєднуємося до привітань на адресу всіх наших жінок! Здоров’я Вам, миру і щастя! Зі святом 8-е березня, подарунків та гарного настрою!


вівторок, 20 лютого 2018 р.

День пам'яті Небесної Сотні




        Нехай пам’ятають про наших героїв,
  що за волю поклали безцінне життя,
що творили історію, наше минуле,
                                        у яке вже нема вороття.

        20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні.Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури.  Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»




  До цієї сумної й трагічної дати з метою вшанування пам’яті  громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), виховання патріотизму, почуття гордості за власну державу, для учнів 10-го класу Нехворощанської з/о школи була проведена година пам’яті під назвою «День пам’яті Небесної Сотні».





  В кінці заходу хвилиною мовчання вшанували всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свбоду нашої з вами єдиної України!


 
   Також  провели перегляд літератури нових надходжень, які розповідають про криваві події листопада 2013 – лютого 2014 років. А це –  спогади учасників тих подій, свідчення очевидців, вірші та прозові твори відомих українських письменників.


                    Підготувала  та провела цей урок завідуюча бібліотекою Балабан Тетяна.

понеділок, 19 лютого 2018 р.

Творча зустріч

     17 лютого під патронатом Нехворощанської сільської ради та Полтавського центру розвитку місцевого самоврядування відбулася творча зустріч автора з жителями громади в місцевому Будинку культури. Письменник ознайомив слухачів з історією написання та цікавими епізодами твору. "Іловайськ" Євгена Положія - емоційний, правдивий роман в оповіданнях. Автор розповідав про зустріч з реальними учасниками подій, їх подальшу долю, секрети письменницької праці і роль цензури в сьогодення.
   Книгу з автографом автора вручили і для нашої бібліотеки.Пам'ять про трагічні події житиме на сторінках роману Герої не вмирають, поки живе пам'ять про них.