вівторок, 12 травня 2015 р.

День Матері!


Вийшла в степ широкий мати посивіла, 
Виплакала очі від журби вона. 
Біля квітів маку стала й заніміла 
І згадалась знову матері війна. 
Ой вертай, синочку, 
Ой вертай, синочку, 
Хоч на старість гляну в очі голубі… 
Не одну сорочку, не одну сорочку, 
                                                          Не одну сорочку вишила тобі.

    В останній місяць весни, у травні, коли земля вкривається травами і квітами, коли стоять прекрасні дні і літо стукає у двері, Україна відзначає дуже світле та красиве свято - День Матері.  Мама... Це - найдорожча і найцінніша у світі людина для кожного з нас. Перші кроки, перші слова, перші здерті коліна - все це її турботи, її справи, її життя.
    Де б не були і щоб не робили, куди б не закинула нас доля і що б з нами не трапилося, ми знаємо, що материнське серце все відчуває, про все знає. Ми впевнені, що мама завжди поспішить нам на поміч, незважаючи на те,  скільки нам років - три чи тридцять. Немає в цілому світі святішої і кращої «професії», ніж материнство. У цей день, дорогі і рідні. мами, а також ті. хто готується ними стати, прийміть наші найщиріші вітання зі святам. Бажаємо вам щастя, здоров'я, родинного тепла, любові та справжнього людського щастя. Хай ваші діти - найкращі і найгарніші у світі - приносять вам лише радість та втіху!
    У приміщенні Нехворощанського  Територіального центру бібліотекарем Світланою Котовою було проведено вечір вшанування жінки – матері, воїна, трудівниці, жінки – берегині . На заході згадали жінок – учасниць бойових дій у Другій світовій війні: Варвару Антонівну Холод, Черниш Катерину Іванівну, Чусову Галину Павлівну, Пономаренко Галину Павлівну, які пройшли війну медичними сестрами, радистами, снайперами. Говорили і про жінок, які на своїх плечах винесли увесь тягар війни: орали землю, сіяли хліб, допомагали фронту, виготовляючи боєприпаси, збираючи кошти на військову техніку, шиючи одяг, в’яжучи теплі шкарпетки, виховуючи дітей та виходжуючи поранених бійців. І діти, вдячні своїм батькам за життя, повертаються до рідної хати, де на них ждуть посивілі і такі рідні батьки.

    Учасники свята подарували гостям квіти
Тут вона, хата дитинства,
Хрестик тоненький вікна.
Ласкою материнства віє її далина.
Глиняними ногами ходить за мною, як тінь.
Мазанка світла, як мама,
Сонця в вікні золотінь.




Немає коментарів:

Дописати коментар