Інтернет – найсучасніше джерело інформації

      Доступ   до   інтернету   з’явився  у нас у бібліотеці недавно. Користуватися мережею охочих  багато.  Тож   сьогодні  ми  плануємо  започаткувати   бібліотечні  уроки  «Інтернет – найсучасніше     джерело      інформації».
      А  починалася історія розвитку інтернету ще у 1957 році, коли було створено Агентство Перспективних   Розробок   (АКРА),    яке    займалося   зовсім    не    міжнародними  мережами,  а   найбанальнішими військовими розробками. І  проіснувало  воно  в  цій якості ціле десятиліття.

        Та      от    перед    науковцями     постала  проблема: необхідно було об'єднати роботу дослідницьких установ, розкиданих по неосяжних просторах Америки. Потрібна була чітка, налагоджена система, що дала б змогу різним дослідницьким центрам координувати свою роботу, обмінюватися інформацією за принципом «кожен із кожним». І працювати ця система повинна була так, щоб вихід з ладу одного «вузла» цієї мережі, - скажімо, у разі прицільного ядерного удару, - жодним чином не вплинув би на роботу інших...

    Що повинно було бути об'єднане в цю мережу? Звичайно, комп'ютери, які слугували мозковим центром будь-якої дослідницької лабораторії. Але не тільки вони. Концепція Мережі (поки що – безіменної) передбачала інтеграцію до єдиної структури багатьох дрібних, як сказали б сьогодні,  локальних «підмереж». При цьому кожна з них, зберігаючи свою індивідуальність, мала б у той же час бути  частиною єдиної інформаційної структури.

    І ось в січні 1969 року невиразні ідеї, що витали в головах чиновників, військових і дослідників, нарешті  отримали своє  втілення - вперше (правда, всього на декілька хвилин) була запущена система, що зв'язала між собою чотири комп'ютери в різних кінцях США. А через рік нова інформаційна мережа, названа Arpanet, розпочала  роботу.

    Arpanet давала вченим неймовірні можливості комунікації: у лічені секунди дослідник, що знаходився, скажімо, в Техасі, міг послати запит на отримання потрібної йому інформації абикуди, наприклад, на Аляску - і через декілька секунд потрібний файл уже «лежав» на його «електронному столі».

     З кожним роком Arpanet росла і розвивалася - просто загрозливими темпами. Із чисто військової і засекреченої Мережа ставала все більш доступною для організацій суто цивільних. Право доступу в Arpanet почали вимагати собі спочатку великі лабораторії, потім - дрібніші... Нарешті, в гонитву за Arpanet включилися і вищі навчальні заклади. Військові бурчали, але погоджувалися... У 1973 році через Arpanet уперше «поспілкувалися» комп'ютери різних країн. Мережа стала міжнародною.

      У результаті, коли в мережі виявилися сполученими вже тисячі комп'ютерів, стало ясно: необхідно повністю перебудувати механізм доступу до Arpanet. І такий механізм був введений в 1983 році.                                                                                                                                                                   Це дозволяло користувачам з легкістю підключатися до Інтернету за допомогою звичайної телефонної лінії. Тоді ж відбулося розділення Arpanet. Від колись єдиної мережі відбрунькувалися (зберігаючи при цьому зв'язок із нею) декілька «наукових» мереж, включаючи знамениту NSFNet. Вона-то, по суті, і стала основою Інтернету.  Хоча число підключених у мережу комп'ютерів ще не досягло тисячі, але навіть з такою кількістю користувачів ні про яку секретність, зрозуміло, не могло бути  мови. Тому пентагонівські яструби відділили для своїх потреб деяку частину Arpanet, що отримала назву MilNet, а решту простору Мережі залишили на розсуд прагнучої комунікацій громадськості. Так народилася мережа Internet.

      Справжнім «народженням» це ще не було, і Мережа продовжувала залишатися робочим інструментом вузького кола фахівців. Проте розвиток мережі Інтернет йшов повним ходом - усього за шість років її існування в якості відкритої інформаційної мережі кількість підключених до неї користувачів збільшилася більш ніж у 100 разів! На початку 90 – х років користувачі ринули в Мережу потоком – тепер вже не спеціалісти, не вчені, а прості люди. Попит на послуги Інтернету зростав шаленими темпами.

    У 1995 році почався справжній бум Інтернет, Мережа стала великим, динамічним і доступним джерелом масової комунікації.

        Можливості Інтернет  (учні розповідають):

Інтернет - наймасовіше і оперативне джерело інформації.

Інтернет - найбільше в світі джерело  розваг.

Інтернет - найпрогресивніший засіб  спілкування і комунікації.

        Інтернет – найсприятливіший простір для бізнесу.

Інтернет - це ідеальний інструмент для реклами.  

Інтернет - це величезний простір для творчості.  

Інтернет - ідеальне середовище для отримання нових файлів і програм.

            Інтернет – найкращий простір для шопінга.

       Отже, ми познайомились історією та можливостями інтернету. Сподіваємося, якщо у вас виникне потреба  віднайти інформацію, ви прийдете до бібліотеки.