понеділок, 3 листопада 2014 р.

Цей загадковий Нехворощанський монастир!



      Нехворощанська  сільська бібліотека на протязі багатьох років займається вивченням історії рідного краю, зокрема про виникнення Нехворощанського Успенського Заорільського чоловічого монастиря,  Васильківської фортеці, самого містечка Нехвороща (Нефороща).
     Історія монастирів Полтавщини є цікавою сторінкою в історичному розвитку краю, частиною історії України. Монастирі почали виникати в Київській Русі ще у Х – ХI століттях, після запровадження християнства (988року) і відіграли велику роль у поширенні й утвердженні християнства, що сприяло консолідації східнослов’янських племен , становленню феодальних відносин на Русі, зміцненню держави в цілому.  З ХIY століття починається колонізація монастирями необжитих районів Русі (спустошених монголо-татарами, а потім золото ординцями на чолі з Темір- Кутлуком) що теж мало на той час неабияке значення. Монастирі з їхньою системою споруд були оборонними пунктами в боротьбі проти монголо-татарського іга, пізніше проти кримських татар і Турецької османської імперії, проти польських магнатів і шляхти, унії та католицизму.   
     
    Будучи великими феодалами та користуючись релігійним впливом на маси, монастирі відігравали вагому роль у суспільно-політичному житті, у важливих подіях того часу. Не лише на ранніх етапах розвитку, а й пізніше вони були значними центрами культури. У їж стінах розвивалося літописання, поширювалася писемність, створювалися бібліотеки, школи. Монастирі проводили значну благодійну діяльність, у тому числі облаштовували на своїй території  благодійні шпиталі  для немічних, поранених, одиноких, калік, зокрема для козаків (Нехворощанський Успенський Заорільський чоловічий монастир).
     Все це стосується і монастирів полтавського краю. Відомості про те, які монастирі, крім двох переяславських, існували до монголо-татарського іга  на території, що пізніше одержала назву Полтавщина, ми не маємо. Більш конкретні дані дійшли до нас уже з ХY століття. Тому було вирішено зібрати більш детальні відомості про монастирі на Україні. Указом Святого Синоду 10 грудня 1778 року наказано зібрати точніші відомості про монастирі за певними  пунктами: і) коли заснований монастир? 2) з якої причини  та з чийого дозволу? 3) чиїм коштом ? 4)  чому має таку назву? 5)з якого часу почалося ігуменство? 6) які пам’ятні події тут відбулися? 7) яке місцезнаходження монастиря?.
Відповідно звіту, який подав ігумен ( імя не збереглося ), йде мова про те, що коли і ким був заснований Нехворощанський монастир не відомо. У 1709 році старожили згадували про уже існуючий монастир, а також розповідали про те, що чули від своїх батьків та дідів, що починався він від однієї землянки та діда – відшельника до якого згодом прибилося ще кілька чоловік, що ховалися від переслідувань язичників. Але про роки  цих подій можна лише здогадуватися, вони сягали зародження християнства на Русі.             

               Нехворощанський Успенський Заорільський чоловічий  монастир

    Монастир заснований у 2-й половині 17 століття, а точніше у 1670 – х роках на лівому березі річки Орелі навпроти містечка Нехворощі (урочище Монастирище). За переказами, занотованими у 18 столітті, монастир неодноразово руйнувався під час ординських навал. Наприкінці 17 століття на місці колишнього монастирської соборної церкви стояла капличка,  в якій проживав один чернець. Після 1709 року за ігумена Феодосія Несторовича монастир було поновлено, коли сюди з-під Царичанки були перенесені дерев’яні  соборна Успенська та трапезна Миколаївська церкви, а також влаштовано келії та інші монастирські будівлі. Під час російсько – турецької війни 1735 – 39 років монастир оточили земляним валом та ровом бастіонних укріплень.  У реєстрі монастирів Київської єпархії  1723 року значився у числі «задніпровських». Розташовуючись на землях Орільської паланки Війська Запорізького, підлягав світській юрисдикції Запорізької Січі й іменувався «Військовим» та «Заорільським». При монастирі існував  шпиталь для старих і немічних козаків, а ченцями монастиря були козаки – запорожці . Відомі численні коштовні дарунки й пожертви Війська Запорізького – богослужбові книги, ікони, дарохранитильниці, потири тощо. На дзвіниці Здвиженської церкви Катеринослава до 1917 року зберігався  монастирський дзвін з написом: «Зделан сей звон до обители  Нехворощанской до храму Успения Богоматери особливым коштом бувшаго  Славного Войска Запорожского атамана кошового Павла Иванова, а в монашестве тояе ж обители Петра, 1754 года октября 20 дня, а весу в нем 23 пуда и фунтов 10, за всякий фунт по девяти  рублей, а весокошту 243 рублей».
    У Нехворощанському монастирі помер і похований Павло Іванович Козелецький – кошовий отаман Запорізької Січі 1747 року. Монастирю належали слободи Гупалівка та Нехворощанська Чернеччина. Монастир закрито у 1786 році. Наприкінці 18 століття соборну Успенську церкву перенесено до Чернеччини, а трапезну Миколаївську – до Гупалівки.
     Монастир називався військовим і мав певні повинності на користь Війська Запорізького. У 1780 році тут розміщувалося Катеринославське духовне правління. Із ігуменів відомі: Феодосій (Нестерович) – рік невідомий,Петро (1765 – 1768), Ігнатій Максимович) (1768 – 1775), Ілларіон (1775 – 1776), Лукіан (1777 – 1783).
    Нині на території монастирища збереглися порослі чагарниками земляні вали та кладовище, останні поховання на якому датовані 1942 роком.
 


Немає коментарів:

Дописати коментар